У літературі у єдиний клас виділяють не тільки волокно з оксиду алюмінію, а й волокно з його високим змістом. Класифікувати подібні волокна можна за кількома позиціями.

1. За ступенем кристалічності: монокристали, полікристалічні. Аморфні керамічні волокна зустрічаються дуже рідко.
2. За хімічним складом. Виділяють волокна із чистого оксиду алюмінію (більше 99% Al2O3); волокна містять 65 і більше % Al2O3 (окремо тут слід зазначити волокна, що містять фазу мулліту 3Al2O3 2SiO2, а також ряд волокон проміжного складу, що містять, як фази мулліта , так і оксиду алюмінію). До складу подібних волокон додатково можуть входити оксиди цирконію, бору, лужних та лужноземельних металів.
3. По довжині: безперервне та дискретне (різане та штапельне).
4. За способом одержання: виділяють прямі та непрямі методи. У першому випадку одержують безпосередньо волокна або їх волокнисті предкерамічні попередники. До цих методів відносять золь-гель технології та отримання з розплаву оксиду (загалом, шихти з кількох оксидів). До непрямих методів відносять ті методи, як вихідні матеріали застосовуються вже готові волокна: просочення промислово вироблених волокон сполуками металів і CVD-технології. CVD застосовують для нанесення покриттів, наприклад, W-волокна. Метод також може застосовуватися безпосередньо для отримання волокон із газової фази.
5. За методом формування волокна: екструзійні, дутьові, механічні методи (із застосуванням центрифуг), електроформування. Зазначимо, що на практиці зустрічаються і складніші методи отримання/формування волокна, що включають комбінацію кількох наведених.