Керамічні волокна, як правило, не металеві волокна (оксидні та неоксидні) за винятком волокон отриманих з розплавів стекол. Межу  між скляними та оксидними керамічними волокнами провести не так просто, так як і керамічні волокна, отримані із золь-гель технології, можуть бути аморфними, і цим схожими зі скляними волокнами; з іншого боку, останнім часом розроблені методи отримання керамічних волокон, що включають отримання розплаву оксидної шихти. Термін «скляні» слід відносити до волокон, отриманих із розплавів силікатного складу; основну групу оксидних «керамічних» волокон складають волокна на основі оксиду алюмінію, хоча існують інші волокна з високотемпературних оксидів. Умовну градацію між склом і керамічними волокнами також можна провести за температурою їх застосування: перші можуть застосовуватися лише до 1150°C (кремнеземисте волокно), другі мінімум до 1400°C (у випадку SiC волокон у неокисленій атмосфері) і 1600° високотемпературних оксидних волокон на основі Al2J3), а в деяких випадках до 2000°C - 2500°C (волокна ZrO2,ThO2).

Спочатку оксидні керамічні волокна використовували як високотемпературні теплозахисні матеріали, стійкі до 1600°C, проте не розраховані на високе механічне навантаження. Новий виток розвитку керамічні волокна малого (не більше 10-20 мкм) діаметра отримали з того часу, як з'явилася необхідність отримання армуючих волокон для керамічних та металевих композитів з температурою застосування вище 500°C.

Для успішного застосування керамічних волокон у створенні таких інноваційних матеріалів, крім хімічної та термічної стабільності за підвищених температур, до них пред'являється ряд інших вимог. Першою з них є достатня гнучкість - для того, щоб можливе було виготовлення заготовок різної форми і розмірів для подальшого формування композиту. Достатню гнучкість, навіть для матеріалів з високим модулем пружності, забезпечує малий діаметр волокон: гнучкість обернено пропорційна четвертій ступені діаметра волокна. Наприклад, для отримання волокна з оксиду алюмінію або карбіду кремнію з модулем пружності 300 гПа потрібно діаметр 10 мкм. Також для більшої технологічності процесу отримання композиту регламентується мінімальне значення відносного подовження волокна до руйнування: воно не повинно бути нижчим за 1%. Звідси випливають вимоги до міцності волокна: мінімальна міцність на розрив волокна з модулем пружності 200 ГПа має становити 2 ГПа.

Для полегшення матеріалів та конструкцій також пред'являються вимоги до густини волокна, яка не повинна перевищувати 5 г/см3. Необхідними є довготривала хімічна та термічна стабільність та опір повзучості при температурі понад 1100°C.

Сьогодні активно поширені волокна з карбіду кремнію та на основі оксиду алюмінію. Застосування кожного з цих класів керамічних волокон має свої переваги та недоліки. Волокна з карбіду кремнію мають виняткову стійкість до термічного удару, що робить їх незамінними при виробництві композиційних матеріалів для авіа- та космічної галузі. Однак такі волокна різко втрачають свої експлуатаційні характеристики через часткове окислення вже за 1200°C.